Ти стоперше обличчя весни,
Восьме диво сліпої планети.
Ти прийшов і забрав мої сни –
В ту хвилину зіткнулись комети.
І на Землю майнув з небуття,
Та осяяв весь Всесвіт коханням,
Показав мені ті почуття,
Про які розповім лиш мовчанням…
Вся безодня палає вогнем,
Душі тіл випромінюють щастя,
Ми босоніж до сонця ідем
Й синє небо панує над часом.
Ясним променем дня увірвусь
В твоє серце, коли забажаю,
Другим сонцем на небі з’явлюсь,
Бо тебе я навіки кохаю!
Кохаю
© Copyright: Марина Бутенко, 2012
Свидетельство о публикации №112041605999
Свидетельство о публикации №112041605999
Рецензии