Я тебе на стягах Третього Райху
Розшнуровую, розстібаю, здираю, злизую,
Залишаю тонку шкіру і білу кістку,
Поринаю у лоно анатомічною кризою
І пускаю тебе чорніти в гарячу безодню,
Стікати смолою на срібний орлиний профіль...
Зостав на устах моїх шипшиновий запах...
Ти - мій холодний арійний Мефістофель.
Ти мене на сходах старої катедри
Розіпнеш, як Ісуса, списом ввійдеш у груди.
Я розтечуся вином, омию ноги,
Стану питвом гріха, напоєм бруду.
Ти мене, як вітраж, - розбиваєш, розписуєш,
І тіло моє - у мармур, і очі - фрески...
Я тобі не Марія, радше - Marihen...
Запахом на устах моїх знов воскресни.
M
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2012
Свидетельство о публикации №112041604262
Свидетельство о публикации №112041604262
Рецензии