В безтурботне дитинство полину я знову...

Віднайду я на мить
   свого щастя підкову
І промовлю тихенько
   чарівні слова...
В безтурботне дитинство
   полину я знову,
Де батьки молоді
   і бабуся жива,

Де дідусь мій у блюдце
   гарячого чаю
Підливає із чашки,
   посміхнувшись у вуса...
Я пограюсь із братиком
   і почекаю,
Доки прийдуть з роботи
   татко й матуся.

Пригорнуся до них.
   Найрідніші долоні
По голівці погладять.
   Тато візьме на руки —
Я щаслива така
   у обіймах-полоні
І у грудях серденько
   від радості стука...

В безтурботне дитинство
   я думкою лину,
Де батьки молоді
   і бабуся жива,
Де не гірко душі
   від причастя-полину,
Бо із рідних ніхто
   ще не ліг в домовину
І скорботно із вуст
   не злетіли слова...


Рецензии
Де ти дитинство , в яких заблукало стежинках ...
Тетяночко , дякую ,проникливо так ...

Татьяна Кострица-Мереуца   30.01.2013 01:02     Заявить о нарушении
Дитинство, як друге дихання - в дітях, а наше третє дихання - у внуках))) Але вони такі різні - ці дитинства)

Татьяна Каминская   30.01.2013 17:07   Заявить о нарушении
Все так ... Знаю . Маю і онуків ...
З повагою ,

Татьяна Кострица-Мереуца   30.01.2013 17:17   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.