Пішов рядками по руках,
У голові минуле плаче,
Із соломи рваний дах
Серед ночі вітром скаче.
Інша серце потривожить,
Що сьогодні вже моя,
Та забути я не можу
Ту, що кликав «янголя».
Нас тепер єднає море
І в обіймах час горить,
Не тобою серце хворе,
Через тебе не болить.
Ти лише холодна мова,
А вона – краса небес,
Нічним містом женуть коні
Нас під пісеньку колес.
Розгуляюсь до нестями,
В масі загублю тебе,
Я сьогодні перед вами:
Син Диканьки і поет.
Не смійтесь за осілі очі,
Не кляніть за мат кістлявий,
Всіх святих цілуйте мощі,
Та не зійде сніг багряний.
Із кишені я дістану
Два рядки гучної драми:
..... я кохав без тями
І беріг любов лиш мами.
Пiшов рядками по руках
© Copyright: Антон Онацько, 2012
Свидетельство о публикации №112041508271
Свидетельство о публикации №112041508271
Рецензии