Моя прикарпатська Iрландiя

Вона мені так болить, наче відкусила колись шмат мого серця.
Я блукаю її рядками, коли хочеться чогось гіркого.
Вона там, у Львові, плаче або сміється...
А я тут, в Кривому, невідомо нащо, менш відомо для кого...

У неї такі очі, наче все життя мене шукали,
І такі слова, наче йод на душевні подряпини й садна.
Таким, як вона, пропонують коньяк замість, а не до кави,
Й читають опісля напам'ять Мазоха чи де Сада.

У неї такі коханці, що після них - посуха і смута.
У неї такі коханки, що від них - невимовно медово.
Вона там, у Львові, чиясь поетична отрута,
А я тут, в Кривому, тверезію... Я до Львова,

До неї, до її розмов, до її пустот, до її глибин.
І хочеться запектися їй новою рибою на правій ключиці.
І я б витягла всі колючки, що лишилися в ній опісля мужчин,
І медом намазала б губи навпроти старої дзвінниці...

*

Вона така (безс)ніжна і надзвичайно мелісова.
Моє далеке альтер. Моє сердешне поряд.
Моя ІРжава. Моя прикарпатська ІРландія.
Мені бракує бачити твій погляд.