Застигло небо. Навіть вітер втих.
І пташка де-не де співала.
Про те, що люди взявши великий гріх.
Про те, нам пятниця страстна кричала.
Його вели, як грішника до страти,
А він, заради нас всіх жив.
Він не тікав. Хоч міг нас покарати
Але життя своє за нас віддав.
Не нарікав. Стікали рани.
Кров струменіла на ногах.
Йому вінок звязали з тернів,
Щоб ближче був до Бога так.
Світились очі. Було страшно.
Розпятий Бог дививсь на нас.
Мовчали люди, немов оглухли,
І тільки плакав вільний птах.
На тім хресті по обидва боки
Розпинали грішників земних.
Його ж невинного розп'яли
Взяли на душу смертний гріх.
Він знав, що так йому судилось,
І мусив за гріхи лягти.
Він Божий син, вони ж сміялись,
А він казав: ти їх прости.
Просив за всіх прощення в Бога.
Моливсь.Щоб бог нас не карав.
Вінок із тернів нахилився
Він не прощався.Він все знав.
ИСУС
© Copyright: Елена Полищук -Зелинская, 2012
Свидетельство о публикации №112041400074
Свидетельство о публикации №112041400074
Рецензии