Ты уходишь

Серый дождь расшибается оземь,
И летят капли дробью на лица.
Ты уходишь, с тобою - осень
На юга улетает к птицам...

Как-то глупо, не по-советски,
Троеточием в нашу повесть.
Ты уходишь, с тобою - детство
Уползает куда-то, Бог весть...

Мое сердце, на самом донце,
грязным хламом, пылится в урнах...
ты уходишь, и гаснет солнце,
ты уходишь, и снова - сумрак...

Время скалится жутким скрягой,
От тебя меня гонит тростью,
ты уходишь, а я, дворнягой,
за тобою бреду, как за костью...

© Паша Броский

***

Сірий дощ накрапа на коси,
і злітає пожовкле листя,
Ти ідеш, за тобою осінь
розплітає своє намисто...

Дуже боляче й дуже стисло,
Трьома крапками в нашу повість...
Ти ідеш, за тобою дитинство,
Відлітає, куди зна, Бог вість...

Мого сердця кардіограмми,
витанцьовують дикі танці,
ти ідеш, наче Божа Мама,
в душах інших шукати вакансій...

Час лякає розлюченим звіром,
відганяє від тебе затято,
а я йду за тобою і вірю,
наче хлопчик маленький за татом...

© Паша Броський