Бiль

Я не велика й не мала людина,
А може взагалі іще дитина,
І, хоч я бачила подій замало,
Але багато-кого я за друзів мала.
І, щоб даремно не чекати дива,
Чіткий собі я висковок зробила:
Допоки кожен свою тінь пильнує,
Твій біль нікого не хвилює.

Я прочитала книг не мало й не багато,
Я знаю що є похорон, що - свято.
Та часом мені зовсім не до сміху,
Але й тоді знаходжу собі втіху.
Й, щоб не жадати несподіваного щастя,
Собі повторюю я досить часто:
Допоки сонце небосхилом ходить,
Твій біль нікого не обходить.

Не знаю скільки треба ще пізнати,
Щоб добре серед злого розпізнати,
Як відкликатися на декотрі події,
На те, що люди один одному завдіють...
Вже вчу старанно компромісів мову,
Але я розумію знову й знову:
Допоки дух твій не покине тіло,
Нема ніякого до твого болю діла.

В безвихідді я можу розгубитись,
Та серце моє не припине битись.
І, щоб не втратити цього запалу,
Робити вигляд треба вміти вдало.
Я не боюсь та уникаю хибних кроків,
І, попри те, що мені зовсім мало років,
Послухай! Це стосується тебе!
Твій біль нікого, друже, не *бе!

13.04.2012 р.