Прости за все...за недовіру,за брехню,за те,що не з тобою зараз.
У нас з тобою не було проблем,не варто згадувать образи...
Так,я схаменулась пізно.Та ми ще в силах все змінити,
Для цього треба лише телефон і подзвонити.
Я знаю-ти мене ненавидиш,і в цьому винна я сама...
Я не довіряла тобі цілком, вочевидь тому назавжди пішла.
Ти приходиш до мене вві сні,я благаю тебе"Лишись!";
Але ти лишень посміхаєшся,сходить зоря і я прокидаюся...
Для мене це справжня мука,бо я не знаю де ти й з ким...
Я щодня у Бога питаю,чи ти взагалі ЖИВИЙ!?
Це незнання щодня мене бвиває...
Чому ніхто сказати правду не бажає?
Я хочу щоб ти знав:мені неважливо де саме ти,
Важливо лиш те,що я хочу до тебе дійти.
Рай,пекло,лімбо,забуття-не має значення...
Ти мій навік,я на віка твоя...
Прости мене...
© Copyright: Светлана Степаненко-Пройденко, 2012
Свидетельство о публикации №112041401544
Свидетельство о публикации №112041401544
Рецензии