Я хочу сказати й мовчу:
Вуста мені болем зашиті!
Пошепки жити себе я навчу,
Бо людством навіки убиті.
Зневагою тхне кілометри довкола:
Нічим-бо сморід той вбити.
Не хочеться дихати більше ніколи –
Живим у могилі лиш скніти.
Не помітив цианід у серці,
Бо просяк ним до коріння.
В жили я руками вдерся
За наше вбите покоління.
Кожен має свої вади,
Не відречешся ти від цього!
Не зможеш вигадать принади,
Щоб приховать у собі злого.
Враження від болю потускніли,
Лиш імпульсом до мене линуть.
Люди від пихатості змарніли –
Разом у самотності й загинуть.
Вбите поколiння
© Copyright: Акай Хана, 2012
Свидетельство о публикации №112041306174
Свидетельство о публикации №112041306174
Рецензии