Холоне вже на пальцях порох,
Подихом на теплій шкірі.
Тепер ти тільки ворог,
І я також, в якійсь-то мірі.
Паніка! Ти в шоці?! Я благаю!
Сп’яніння ступінь – переляк.
Від сліз повільно знемогаю,
Для порівняння випив я миш’як.
За кривду більш не вибачайся,
І знов пробач ти себе.
Терпіти біль привчайся,
Бо цей наркотик не для тебе.
Не треба сліз, благаю!
Принизить себе завше зможеш.
Останнє: «Вибач...» - точно знаю,
Мені померти допоможеш.
Ти у ві сні мене знайшла:
Морфін у небуття заводить.
Не дуже й смерть страшна,
Коли повз нас вона проходить.
Бiль
© Copyright: Акай Хана, 2012
Свидетельство о публикации №112041306133
Свидетельство о публикации №112041306133
Рецензии