Щоденник

Ти пішла, але зі мною завше
Щоденник твій: сторінки білі...
Лишилось серце перевірити на ділі,
Щоб стати янголом, та павшим.

Воскресіння вже давно не диво,
Лише буденність: як гадаєш?
Що відповісти, точно знаєш,
Бо змиє спогади солона злива.

І небо не мовчить – відповідає
На запит людства: де кінець?
Коли народиться новий гонець,
Я відішлю його до Раю.

Тримаю спогади в руці
І соромно чомусь душі моїй:
В сорочці народився я твоїй –
Її стискаю міцно в кулаці.

Зриваєш з щік моїх ти шкіру
І оцтом поливаєш голі нерви…
Скажу одне: яке ж ти стерво,
Коли вбиваєш у кохання віру!

Записані в щоденнику твої надії,
Але вони лише примара,
Що стане у повітрі наче хмара,
Яка трималася за наші мрії.

Пішла з життя ти так відверто,
Спинить тебе не закортіло,
Але душа моя до тла згоріла:
Уся в тебе пішла, уперта.

Гряде нове життя без тебе,
Його одразу ж зневажаю!
Одне-єдине я бажаю:
З тобою опинитися на небі.
21.02.09