Заростають стежки бур’янами
Не ходив я стежками давно
Все змінилося тут із роками
Але тягне і досі в село.
Знов пройтися своїми стежками
Щоб відчути повітря п’янке
До землі доторкнутись руками
Тут коріння моє ще живе
Із криниці води ще попити
Посидіти у тиші в гаю
І зозулі там голос почути
Відпочити у цьому раю.
Тут буяє весною природа
Над урвищем калина цвіте
В’ється стрічкою в полі дорога
Що у світ нас роками веде.
Колоситься пшениця у полі
Визріває під сонцем зерно
І гуляють вітри тут на волі
До землі нахиляють стебло.
Понад річкою верби і лози
І зелена трава шелестить
Не злякали їх люті морози
Вони вміють себе захистить.
Краєвиди з роками цінуєм
Вони збуджують наші серця
Рідну землю і досі кохаєм
І не буде у цьому кінця…
Краeвид
© Copyright: Борис Мохонько, 2012
Свидетельство о публикации №112041303992
Свидетельство о публикации №112041303992
Рецензии