відповідь Борису Смиковському
на http://www.stihi.ru/2012/03/22/6636
Ми не зустрінемось, напевно,
Свої гріхи я відмолю,
Чекати зустрічі даремно,
Коли лиш я один люблю .
Коли лиш я один згораю,
Вогнем що душі нам єднав,
У снах тебе все обнімаю,
Бо з снів тебе не відпускав.
Нехай весна , змінила зиму,
Яка , так поєднала нас,
Життя ріка, тече без спину,
І буде зустріч знов , ще раз.
І лиш тоді скажу напевно,
Про те, про що раніш мовчав,
Що все що було, не даремно,
Що лиш тебе , одну кохав.
Ми не зустр немось, напевно
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2012
Свидетельство о публикации №112041310979
Свидетельство о публикации №112041310979
Рецензии
Наші любові і кохані то мабуть чи не єдиний шлях до очищення душі,
без саможалю, бо внаслідок них, згоряє любов до себе, гординя, ми вчимося по справжньому любити всіх людей і весь світ...
Дякую за такий гарний відгук, свого часу в суєтах не зміг відповісти.
Борис Смыковский 11.03.2013 16:16 • Заявить о нарушении
без саможалю, бо внаслідок них, згоряє любов до себе, гординя, ми вчимося по справжньому любити всіх людей і весь світ...
Дякую за такий гарний відгук, свого часу в суєтах не зміг відповісти.
Борис Смыковский 11.03.2013 16:16 • Заявить о нарушении