Я не так часто вже пишу вірші,
Бо рими чомусь не виходять.
Хто кого кохає більше,
Здається, безглузда розмова.
Вири пристрастей наче вщчухли,
Загоїлись на тілах наших садна.
Хочеться, щоб ніколи не стало нудно,
Щоб готові на все були ладні.
Либонь, кохання - це тиша,
Це спокійні сердечні ритми,
Коли хочеться разом і вище,
Коли сонце і море у липні.
Певно, любов - це спокій,
Це коли забуваєш образи,
Коли хочеться жити, допоки
Ви тримаєтесь міцно разом.
Хай не буде на серці смути,
Я хочу кохати вічно!
Смакувати солодку отруту
І про тебе писати вірші.
***
© Copyright: Ватерина Колынец, 2012
Свидетельство о публикации №112041310846
Свидетельство о публикации №112041310846
Рецензии
