Я знову поринаю в дивний сон
І вкотре прокидаюся від болю…
Єдиний порятунок моїх скронь –
Надмірне споживання алкоголю. (с)
Свідомість і буття – голодні леви –
Терзають дурну душу без зупину.
Єдине, що рятує мої нерви –
Щоденне споживання нікотину.
Мені не припинить цієї муки,
Бо спогади старі на серце тиснуть.
Не розумію я життя науки!
А люди кажуть, що брешу навмисно.
Я не в спромозі віднайти від неї ліки
І радше запишу собі в нотатку,
Що краще вже заснуть навіки,
Ніж починати цеє все спочатку.
Та цикл не закінчиться вовік,
І доведеться чомусь підкоритись,
Якщо не можеш вкоротити собі вік,
З цим жахом треба просто примиритись.
Тому…
Я знову відкриваю новий том
І вкотре віддаюсь в полон без бою…
Єдиний мій рятунок від утом –
Безмірне споживання алкоголю…
29.11.2011 г.
Гiмн алкоголiзму
© Copyright: Ата Шрёдингер, 2012
Свидетельство о публикации №112041209090
Свидетельство о публикации №112041209090
Рецензии