Одинока душа моя - лебiдь
бо два дні вже у мене нема
музи, щоб щастя творити,
я... о боже... зосталась сама.
Чи кохання прийде в мою душу,
чи надія освятить мій дім?
Я щасливою бути не мушу,
бо це ти з позавчора був нім...
Я до тебе молилась, благала,
зрозумій же мої почуття!
Все надія у мене палала,
та раптово пішов ти з життя.
Ця війна... ця убивця триклята,
погубила надії малих.
Все вбивала і мрії завзято,
руйнувала плани живих...
Ось теперь ти лиш попіл у небі,
та посмертна медаль за Берлін.
Одинока душа моя - лебідь,
все ще чує смертельний звін...
Свидетельство о публикации №112041107001