мені не раптово дістались блакитні очі:
всередині себе я небо тримати мушу.
якщо ти вмієш літати, то я охоче
тобі покажу його щиру тендітну душу -
самотність душить.
якби тільки знав ти, як важко буває часом
таку неосяжну безодню ховати в грудях...
якщо не боїшся впасти - летімо разом.
самій мені страшно, з тобою уже не буде.
а страх усюди.
моє особисте небо - таке глибоке...
воно забагато місця в мені займає.
його одному - занадто, а двом - нівроку.
якщо ти захочеш - прошу, воно безкрає.
і дна не має.
чимдалі мені складніше стає вдихати,
бо небо в мені бушує і скаженіє.
воно - моя воля, а я - його сірі ґрати...
якщо ти вмієш літати - ти зрозумієш.
то що, ти вмієш?..
Особисте небо
© Copyright: Алена Эн, 2012
Свидетельство о публикации №112041100537
Свидетельство о публикации №112041100537
Рецензии
