…Пишу вірші – кусючо-кучеряві.
Їх сенс в туман сховався мов їжак.
Та і технічно твори – просто жах!
Мов те корито бабине - діряві.
Пегас утік, хоч бачу – завітав.
Але гайнув туди, де вищі трави,
Де дифірамбів глас у три октави,
Та похвали набігло цілий став.
А я сиджу, потроху графоманю.
У майбуття пишу вірші-листи.
Які колись - дай, Боже, доплисти! –
Візьму до рук, як вийду із Йордані.
Чи не візьму. Й щоденник пропаде.
Поглине час зотлілих літер порох,
І почуттів струмок стече у морок,
Коли ферзі відплатять за гарде.
Та як візьму - то піду до Езопа.
Віддам йому позичений язик,
Бо він не мій, хоч я до нього й звик,
А він мене не раз купав в окропі.
Годинки дві посиджу зі старим,
Вина хильнемо з бочки Діогена.
І знов піду, бо ж писано у генах
Вже, мабуть, так, кудись на лови рим…
2012
Двi години iз Езопом
© Copyright: Александр Зубрий, 2012
Свидетельство о публикации №112041009253
Свидетельство о публикации №112041009253
Рецензии