Сяйво зоряне в долонi
Кине зірочку свою,
Сльози радості солоні
За одне святе «люблю».
Сяйво зоряне іскриться
У твоїх руках пером,
Перестала мені сниться,
Розлюбив життя давно.
За привітність невзаємну,
За немилість чужих рук
Розлюбив я ночі темні,
Ночі пагубних розлук.
Так хотів, але не вийшло
Їй свою нести любов,
І тому могильна тиша
Полонила серце знов.
Без коханих ми частина,
Половина почуттів,
Тільки вдвох любов єдина,
Як би сильно не хотів.
Сяйво зоряне згоріло
На просторах дивини
І моє бентежне тіло
Не відчуло смак вини.
Свидетельство о публикации №112041000869