Ти...

Ти тяжко зітхнеш
У лоні пожеж,
Розіп»ятий власним фальшем.
Ти сльози зрониш,
Крізь біль промовчиш,
Стиснувши зуби в подальшім.

Обійнятий липким страхом,
Ти розлетишся прахом,
Зникнеш в снігу повільно.
Розіллєшся морем крику,
Станеш останнім вдихом,
Що душу розірве насильно…

І непомітно зрине тінь,
І розчиниться в глибочінь,
Підступності залишить шрами…
Тепер лиш лід,
Тепер лиш міф
Навіки в сутності із нами…


Рецензии