Цирцея
Где стелились аканфы и цвела арацея, -
А в степи приазовской, в украинской Земле
Рождена была девочка Маргарита Цирцея.
Необычное имя повстречал, помню, я
На случайном листке, где-то в школьном журнале.
И фантазия ярко разгорелась моя,
И реальностью стало, что из мифов мы знали…
…Отплываю из Трои. Бьётся сердце моё.
Среди волн океана остров светится – Эя…
И к какой ещё радости меня время прибьёт?
Где на скалы швырнёт мой корабль одиссея?
Никогда эта жизнь вместе нас не сведёт,
Мы не встретимся даже, скажу вам в конце я
Но как сладко мне думать, что на свете живёт
Моя сказка волшебная – Маргарита Цирцея.
ЦИРЦЕЯ
Не за Понтом Евксінським, не в античній імлі,
Де стелились аканфи і цвіла арацея, –
У степу приазовським, на вкраїнській Землі
Народилася дівчинка Маргарита Цирцея.
Випадково зустрів я це незвичне ім’я
На листку випадковім із шкільного журналу.
Підпалила світи мені ним уява моя
І зробила реальністю все, що з міфу пізнала.
…Відпливаю із Трої. Б’ється серце моє.
Серед хвиль океану острів світиться – Ея…
До якої ще радості мене час мій приб’є?
Де розіб’є мій човен золота одіссея?
Не з’єднає ніколи нас життя крижане.
Ми не стрінемось навіть, знаю певно і це я.
Але так мені солодко, що на світі живе
Моя казка непізнана – Магарита Цирцея.
(Борис Мозолевський. Поезії. –
Київ, 2007. – С.284).
Свидетельство о публикации №112041002822