Художник

                ("Щогла"  – Мачта; Е – Э; И – Ы; Є – Е (укр.) )

ХУДОЖНИК

Жив колись художник Верне.
Він друзям своїм сказав:
"Прив'яжіть до щогли мене
коли буде на морі гроза".

Його прив'язали справді…
Хмари – як чорні віхті,
мечуться хвилі горбаті,
гострять об палубу кігті.
З голови заливають до ніг.
А він вдивлявся – як міг.

Страх мимовільний боров:
химерна була глибина,
і сам корабель – немов
потвора морського дна.

Чутно у реві морському
дикі розкоти грому.
Видно в огні блискавиць –
рифи лежать горілиць…

А коли втихомирився вітер,
уляглося море внизу,
взяв художник свою палітру
і почав писати грозу.

Він писав її барвою моря,
шумовинням білої піни,
він робив ескізи суворі
олівцями порід камінних.

На обличчі мінився з муки
приголомшений, падав ниць,
бо йому обпікали руки
горді спалахи блискавиць.

Кораблі тримав якорями,
а гроза не втрачала снаги
і насилу втискався в рами,
не зумівши ввійти в береги.

Є на світі багато історій,
а прохання у мене одне:
"Коли буде гроза на морі,
прив'яжіть до щогли мене!"

Ліна Костенко