Д. К. невилiковно хвора тобою

Я, як на зло, проїжджала повз всі готелі у яких ми з тобою ночували,
повз набережну по якій гуляли літньо-осінніми вечорами.

І я згадала всі ці теплі моменти так яскраво,
що відчула на своїм зап'ясті твої ніжні пальці,
відчула на вустах дотик твоїх ласкавих
і як ти шепотів у мій подих:"зостанься..."

То було так давно, що здавалось почутими від когось історіями.
То було настільки боляче, що так і лишилось ранами незагоєними.

Спогади розкраяли мене навпіл. Без наркозу.
Нічого не змінилося - я невиліковно хвора тобою, навіжена.
По щоках, немов берегом хвилі, котились сльози.

Київ вкотре вирвав моє серце
і поклав
тобі
до кишені...
©~SIrena~
8.04.12

гугл)
Я, как назло, проезжала мимо всех гостиниц в которых мы с тобой ночевали,
мимо набережной по которой гуляли летне-осенними вечерами.
И я вспомнила все эти теплые моменты так ярко,
что почувствовала на своем запястье твои нежные пальцы,
почувствовала к губам прикосновение твоих ласковых
и как ты шептал в мое дыхание:"останься..." 
Это было так давно, что казалось услышанными от кого-то историями.
Это было настолько больно, что так и осталось ранами незаживленными.
Воспоминания разрезали меня пополам. Без наркоза.
Ничего не изменилось - я неизлечимо больна тобой, сумасшедшая.
По щекам, словно берегом волны, катились слезы. 
Киев в который раз вырвал мое сердце и положил тебе в карман...