Мов хмари...
Зітхання і рухи бринять бентегою
Жіночі коліна, мов маршальські лисини
Плекають немудру свою стратегію
В розбитих ночей неживому світлі
Нап*явши на чола вінки фантазмів
Роденівські каменелиті мислителі
Сидять над безоднями унітазів
Свидетельство о публикации №112040902067