Не знаю, що казати, бо не вмiю...
Цiкава зустрiч,що руйнує час.
I знаєш, майже я не розумiю,
Чому цей вечiр познайомив нас,
Чому лише для нас веснянi зорi
Шукали у водi скарби небес,
Чому наш став здавався Чорним морем...
Я бачила багато поетес:
Сумних, веселих та дивакуватих...
Отож, скажiть, а я яка сама:
Прискиплива, ображена, пихата,
А може -свiтла, як сама весна?
Мiй шлях - стежинка , де вiдбитий вiтром,
Ланцюг слiдiв йде впевнено на схiд,
На той кордон, де щастя геть без мита
Пронести можна, не лишивши слiд.
Не знаю, що казати
© Copyright: Форнит, 2012
Свидетельство о публикации №112040911697
Свидетельство о публикации №112040911697
Рецензии