Матерям
Вночі упала зірка з небосхилу,
Здійснивши людські мрії і жалі.
А за спиною виростають крила,
Коли крокує мати по землі.
Коли в своїх долонях ніжних-ніжних
Мале дитяче серце зігріва.
І в ясний день, і в заметілях сніжних
За доньку й сина знов пережива.
І в темну ніч очима заглядає,
Не спить до ранку, бо душа болить.
Роки спішать і день за днем минає,
А серце неньки за дітей щемить.
І сріблом вкриті материнські скроні,
Весна розквітне у сумних очах
Згадай і ти в буденному полоні,
Про неньку рідну у своїх піснях.
Відправ їй телеграму чи листа,
Чи просто перед нею прихились.
Матуся ж наша вічно молода,
А ми для неї діти як колись.
***
© Copyright: Тамара Мельник, 2012
Свидетельство о публикации №112040808960
Свидетельство о публикации №112040808960
Рецензии