Коли вже совість в грудях є,
Людина поспішає в натовп,
Не відокремлює "своє",
Людей зове сестрою, братом!
Коли вже совість в грудях є,
То й крайню хату не обходять,
Бо ж з неї радо голос ллє -
Пісні веселі там заводять!
Коли вже совість в грудях є,
То й з вітром можна подружитись:
Подвір'я вимете твоє,
Що буде дзеркалом світитись!
Коли вже совість в грудях є,
То вовкулакою не звешся,
Бо ж з нею віддаєш своє-
Ні на хвилиночку не мнешся!
Натхнення від:http://www.stihi.ru/2012/04/03/5255
Коли вже...
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2012
Свидетельство о публикации №112040808953
Свидетельство о публикации №112040808953
Рецензии