люба, все, що тобі треба для мого абсолютного щастя:
трішечки більше зухвальства, відвертості і еротизму.
бо в тебе поетизовано все: від кінчиків пальців
до людської духовності і снобізму.
окрім шкіри моїх ледве розсунутих стегон..
а я ж тебе виплекала: викривала і розтинала,
щоб потім збирати з віршової цегли.
напевне, хєровий я будівник, а, може, просто нездара.
це місто без тебе на секунду вмирає, неначе
його полишає його засновник, або, як мінімум, мер.
то я його теж залишаю на шматування вдачі,
бо ще жодного разу без нас тут ніхто не вмер.
це місто без тебе змерзає і завмирає.
всі потяги стрімголов за тим, на якому поїхала ти.
всі суїцидники знаходять в твоєму від'їзді привід. і навіть трамваї
підхоплюють німий марафон жалоби по тобі,
в якому я граю роль невдалої поетки, що кожного дня пише сумні листи.
7.04.2012
марафон по тобi
© Copyright: Ангелина Среда, 2012
Свидетельство о публикации №112040807734
Свидетельство о публикации №112040807734
Рецензии