Зім'яли між простирадл останні краплини чужости.
Нашіптували тихенько правду уперше безболісну.
Пристрасті зачіпалися за метал, а любов пірнала під шкіру,
Затікала в легені солодка дійсність без волі і сну.
А на ранок вони вросталися у гостре проміння сонця.
Він - терпко нічний, вона - невимовно досвітня.
Вони візерунком темним зшивались рука об руку.
Ставали щасливими у теплих обіймах квітня.
Ванiль
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2012
Свидетельство о публикации №112040807437
Свидетельство о публикации №112040807437
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.