Я бачу шлях, високі кручі,
Стоять тополі у гаю,
З віконця вигляда бабуся,
В колисці миле немовля,
Вона з надією у серці,
Молитву шепче і блага
Щасливої дитині долі,
Бажає щастя і добра.
Вона своє приспала горе,
Його боїться розбудить,
Свою гірку нещасну долю,
Руками гоне від воріт.
Я бачу шлях, ставок і кручі.
І берег, греблю і місток.
Там осокори, як дзіночки
Блискучим листям шелестять,
Відчула я холодну свіжість,
Босоніч, стоячи в траві,
Насипаної на підлозі,
В квітчальне свято, оберіг.
Я бачу шлях, а там майбутнє,
Щасливе, радісне, святе,
Моє село, ще не забуте,
Таке далеке… молоде.
ШЛЯХ
© Copyright: Ольга Кондратенко 2, 2012
Свидетельство о публикации №112040806516
Свидетельство о публикации №112040806516
Рецензии