Протистояння
Все одне й те саме і вкотре ходить по колу.
Довести своє я просто не маю змоги.
В неспинному циклі безліч моїх помилок.
Я не пройшла це спокусливе випробування
І вийшла ні з чим: ні поразки, ні перемог.
Цей бій заважкий для мене, він лиш для двох,
Він змушує входити в стан напівіснування
І кулями пробиває тендітність кохання:
Чи я ще жива, чи уламками зачепило?
Від обстрілу вірна душа вже помалу спустіла,
Не вірить здійснити омріяні сподівання.
А пам’ять згадає усі найсолодші деталі.
Страшна амнезія мене аж ніяк не врятує.
Безодня пуста мою шию, як ти, цілує,
Але залишає натомість відбитки криваві.
Жорстка ізоляція світ мій заполонила.
Самотність і вакуум стали для мене тотожні.
Ми разом дійдемо туди, де вогні переможні!
Обірвано телефони, та ще не обрубано крила!
21-22.03.12
Свидетельство о публикации №112040804597