У хвилі колосся лягло диво-сонце,
Півколом проміння у небо знялося,
Таке ще гаряче, яскраво невтомне,
В хлібах, як у морі, купається, тоне.
Край неба палає, горить калиново,
І світиться, міниться золото-поле.
Ось спалах останній згасає поволі,
Тривожним і теплим стає видноколо.
Природа стихає, готується спати.
І нічка-чаклунка крадеться до хати.
Ще трохи- й не світиться жодне віконце,
Де ще так недавно сміялося сонце….
Диво-сонце...
© Copyright: Ален Мак, 2012
Свидетельство о публикации №112040706392
Свидетельство о публикации №112040706392
Рецензии