Ти - режисер,
Того фарсу,
що зветься коханням.
В мене не буде тепер
щастя - чекання.
Твій погляд вимерз зі льда.
Дотик руки гидливий...
Щастя - метелик зі скла-
розбився...
Кінець нещасливий.
Ти усміхнешся.
Я мовчки піду.
Не плакатиму наостанку.
Вірю: колись тебе
Кине -
твоя коханка.
Що твій буде для неї тоді
Біль? -
лиш смітинка в вічі...
Знай:
жодна роль у житті
Не випадає - двічі.
Театр ляльок
© Copyright: Надежда Кушнир, 2012
Свидетельство о публикации №112040710576
Свидетельство о публикации №112040710576
Рецензии