Буйні вітри схоронились по вибалках,
Тиша в повітрі повільно бринить,
Спокій навколо без видимих вибриків,
Небо безхмарне - лиш сонце ярить.
Жаром нестерпним природа розморена,
Все,що живе - поховалося в тінь,
В полудень спекою листя спотворене-
Хоч аж під праску його ти закинь.
Мукою спраги земля вкрай знесилена,
Міць корінців поступово згаса,
Без дощової вологи знекрилена-
Боже,хай дощик пошлють небеса!
Спека
© Copyright: Владимир Кабузенко, 2012
Свидетельство о публикации №112040609778
Свидетельство о публикации №112040609778
Рецензии