Життя наповнене сумом, снами, гризотами,
Летючими хмарами по блакиті,
Пронизане порожнім щемом мертвих любовей,
Невтолимою тугою за щастям.
І всі ці слова із сухим шерхотінням
Злітають до небес від одного подиху Бога,
Люблячого нас з такою силою,
Що ми плачемо від цієї любові,
І називаємо її нелюдською жорстокістю,
І каємося, і знову наповнюємося
Спокоєм, сумом, снами, гризотами...
* * *
Небеса - відлуння раю.
На хмаринці білій, скраю,
Ангел ніжками метляє,
Та пір'їнки запускає,
Вітер теплий їх кружляє...
Глянь, як сливи зацвітають.
Життя наповнене сумом, снами, гризотами...
© Copyright: Борис Смыковский, 2012
Свидетельство о публикации №112040604502
Свидетельство о публикации №112040604502
Рецензии
Перший рядок дуже вдало констатує наші реалії. Як ви гарно сказали про щем мертвих любовей! Так воно й є. А другий вірш - випромінює таке ніжне світло, що відразу чітко бачиш отого маленького кучерявого ангелика, котрий метляє ніжками, при цьому дивлячись трішки вгору. Ваші вірші завжди западають в душу. З теплом. Л.Ю.
Людмила Юферова 08.04.2012 15:59 • Заявить о нарушении
Людмила Юферова 08.04.2012 15:59 • Заявить о нарушении
Борисе! Зайшов на твою сторінку, прочитав принаймні усі українські вірші. Славно! При тому "славно!" відкритим текстом. Був би радим мати такого друга і однодумця. Вибач, що не завжди вчасно відповідатиму - при всій моїй "заслуженості", живу я важким пролетарським життям. Інколи не вистачає часу, інколи сили, та ще й інтернет в компі сина...
Гончаренко Олег 2 09.04.2012 08:24 Заявить о нарушении
Гончаренко Олег 2 09.04.2012 08:24 Заявить о нарушении