Свiтлини
Що вічно блукає, сумуючи,
Закритим космосом моєї
Старої дамської сумочки.
Моє фото так само мандрує,
Вічно, поза роками і зрадами,
Серед наших листів (та ну їх...)
Твоєю старою шухлядою.
І коли ми зіткнемось (Боже!..),
То й розійдемось - часоплинами,
І залишимось, хоч не схожі,
Але нашими все ж - світлинами.
Свидетельство о публикации №112040508685