Я кричу!А ти вже не почуєш.
Більше смутку, болі не відчуєш.
Тепер чужий.Біль змушена ховати.
Ти вже ніхто,не хочу тебе знати!
Колись бувало чув,що в голові.
Тепер кричу...подаю знак.
Та ти не чуєш!Неначе уві сні,
Який добіг кінця.Навіщо ж так?
Я трохи здичавіла.Винен ти.
Колись трималась за надію.
Тепер не знаючи біди,
Я кожній посмішці радію!
Можливо не така розумна, як була.
І щось із часом втратила.Напевно.
Але тепер щаслива від життя!
Та все ж таки любила не даремно.
13.12.2009
Любила не даремно
© Copyright: Даша Галонза, 2012
Свидетельство о публикации №112040505604
Свидетельство о публикации №112040505604
Рецензии