Яка сумна, невдалая погода
Нежданий дощик дрібно шелестить
Не пробудилася, ще по зимі природа,
Ще й досі сонечко жадане не іскрить.
Стоять в тиші зажуренії верби,
Понуривши голівки до землі,
Схиляються над ставом, мов ридають...
А в хмарнім небі промайнули журавлі.
Їх не затримує ніщо, летять до дому,
До хати рідної вертаються з далі,
Ні холоду не чують, ні утоми
В країну милу, де співають солов'ї.
Їм теж бажається той чуйний спів почути,
Скоріш замерзле серце звеселить,
Повітря рідного, краплиночку, дихнути,
Красиву ніжну весноньку зустріть.
Хтозна, чому зелена забарилась,
Коли пахуча квіточка прийде!?
Землі подасть свою душевну милість,
Умить усе навколо зацвіте...
Забарилася...
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2012
Свидетельство о публикации №112040504312
Свидетельство о публикации №112040504312
Рецензии