***

Я… тисячоліттями
намагаюсь втрапити в твою космічну діру… Вірити тобі…
Запалюю в храмі свічку… - Поклич мене…
Малюю на небі хмаринку… Чекаю на дощ… І ніч вимикаю…
У мене усе так пристрасно…
Давай будемо дуже близько…
Погладь мене по волоссю. Ніколи не досить.
Ти вариш десь в чашці літо з м'яти, меліси, малини…
Із полуниці… Нап`єшся, лежиш горілиць… А я завжди винна.
І ранок, як лис… Краде і втікає у мене твій чай, твій час, твої лінії, обриси, коси, мости…
Не мсти мені… Думай, як я…
Як Ти?
Лікуй мене відстанню… Завісою, завірюхою, щоб не перегоріла…
Лишитись безмежно важливо… Ще - жити…
Малюю на небі зливу… А ти намалюй виделкою на блюдці мені веселку!..
Чому на Землі так тісно?.. Знайдеш мене на Венері? Під зла і добра деревом… Я буду їсти яблуко…
Мені у Тобі так м'яко… 
Ти мої сльози - крізь сито…
Серце гратиме чисто...
…Місяць заплутавсь у вітті… надовго… ніч… огортає його фольгою… у подарунок мені з Тобою… На допомогу не клич… ч-ш-ш-ш…
Мавку…
Весна, 2012 року