Землетрясение
------------------------
Стоять важко шановні дуби,
Стоять лагідно стрункі берези,
Нічого немає для нудьги,
Похилитися в лісі навколо.
Стоять гарнії села в камінні,
Дахи залізні й круті,
І гуркотять в височині,
Заводів мирнії голоси.
Струнко пнеться до сонця
Будинків величнеє скло.
Скільки тут мешкає людства?
Мабуть, понад мільйон.
Тихо сплять діти в колисці,
Мати тихенько скидає плаття,
І теж поруч лягає в ліжко,
Біля свого малого дитя.
І ще тільки сплющились очі,
І ще тільки зітхнула вона,
Раптом, щось колихнуло в боці,
Та нічого, аби не війна.
З гуркітом поштовх сильніщий,
І затрусилась земля.
Брязкіт вікон шалений,
Мати схопила на руки дитя.
Тільки мати хотіла бігти,
Невідомо чого і куди?
Втретє поштовх сильніщий,
І повалились дахи...
Скільки мешкає в цьому місті?
Мабуть, понад мільйон.
Лежать груди каміння. як гості,
З кровавим людським чолом.
Похились важко шановні дуби,
Плачуть схилені білі берези,
А люди зібралися не для нудьги -
Рятувать,будувать земне коло.
Оксана Студецька. березень, 77р.
Свидетельство о публикации №112040405141