то є легка ноша -
носити під серцем літо -
гріти на підвіконні воду -
уявляти, що то - літепло
та поливати герань нею,
наче троянди, після заходу Сонця,
Отче, чом так самотньо завше
в землях твоїх полуденних?
Там шелестять трави сухі навесні та мертві літом
Там рано старіють кобіти також сухі, мов солончак.
Там віє вітер і душу кромсають нечутні звуки
Чому та Земля - Святая не знаю ні я, ні ти, мабуть...
Хоча то не є правда. Знаєм! Але чи від того легше?
Чи роблять кого знання щасливим на цій планеті дивній?
Тяжка ця твоя ноша. Тому на часину скину твого клумака, Отче
та сяду на березі Моря//Живого// хай хвилі лоскочуть п'яти.
Не стану сьогодні мислить.
Хочу просто спочити:
сидіти_лежати, чути_та_почувати...
про Лi То...
© Copyright: Валео Лученко, 2012
Свидетельство о публикации №112040308754
Свидетельство о публикации №112040308754
Рецензии
Я й під катуванням ніколи нічого подібного не напишу.
Гарно...
Русалка Лая 04.05.2012 17:50 • Заявить о нарушении
Гарно...
Русалка Лая 04.05.2012 17:50 • Заявить о нарушении
Ларисо, найтяжче долати обмеження, які ми накладаємо самі на себе.)
Дякую за відгук!)
Валео Лученко 04.05.2012 18:57 Заявить о нарушении
Дякую за відгук!)
Валео Лученко 04.05.2012 18:57 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.