…Мій будинок – неначе маяк,
В антрациту вируючім морі.
Я дивлюся – й пишу, і коньяк
Порівнянь ллю у віршики «хворі».
Диню місяця з’їв вурдалак,
Залишивши благеньку скоринку.
Заметілі шрапнельний кулак
Світ загнав у вузеньку шпаринку.
Перехожим гризе, мов іприт,
Вітер очі у дикому танці.
І на вулиці ніч оксамит
В’яже бантом з вечірнім багрянцем.
І по здобич собачий спецназ
Десь подався у темні провулки,
Голод дав їм суворий наказ –
Не шукати до ранку притулку.
І на світло із мого вікна
Змерзлі музи летять наче гави.
Я - наллю їм чорнила-вина,
А вони мені – рими кульгаві.
Бешкетують, зарази малі!
І не маю на них я управи.
Та прощу їх, бо ж вірші не злі
Я ловлю у їх гомоні жвавім…
2012
Про спостереження з маяка i муз
© Copyright: Александр Зубрий, 2012
Свидетельство о публикации №112040307187
Свидетельство о публикации №112040307187
Рецензии