Не віщий сон. Шкода…
Ми, діти, і вода –
Морський пейзаж. Бентежжя… (1)
І голос узбережжя -
Невпинний хвилеграй.
Це – наш з тобою Рай.
Незламний, крутобокий
Хребет гірський. Потоки
Челестою зі скель…
Зірковий корабель
Везе нічне склепіння…
Правічне, в білопінні
Співає море нам.
Вогненно вирина
Едемський плід…Це сонце!
Медове, наше… Сон це…
03.04.2012
(1)- "Бентежжя" -мій власний неологізм, на аналогії з безмежжям. Власне – бентежне безмежжя. Віршування вимагало саме такого прийому.
Не сон
© Copyright: Марина Степанская, 2012
Свидетельство о публикации №112040305640
Свидетельство о публикации №112040305640
Рецензии