Пол1тична сатира

                ЯК РАДІСНО  ЖИВЕТЬСЯ  НАМ
                /політична сатира/


І знов звучать слова:
“Товариші, панове, ”господа”,
На вибори іти пора,
О рідна ти моя країно,
Блок Батьківщино,
Наша Україно,
Регіонами, зелені, жовті, сині, голубі,
Соціальні і об’єднанні,
Християни, комуністи і братки,
Пора вже камінці збирати!”

Коли летіли в нас вони,
Обіцянки такі були:
“Щастя буде на всій Українській землі!”
І вклади видадуть вони,
І тепло , гарно буде,
Від цього щастя, хоч кричи.
Навалом хліба, ковбаси.
І молоко, як воду пий,
Та в писок, собі горілку лий, лий.
Ікрою заїдай, дай, дай, цього дай.

Тут ректор пробігав десь навпростець,
А він кричав: ”Хана, кінець,
Закінчилася кропива,
І без дипломів,
Вже ні стригти, ані брити,
Косички заплітати,
Та більше мила напускати,
Не зможемо, то геть біда. Ганьба!
До світового щабля,
Піднятися пора!”.

Основна проблема, то така:
“Мова, прапор –  святе для нас!”,
А газ і труби – дишло,
Як хто, куди поверне, так і вийшло.
А тепло, холодно, то ми ж не Гондурас.
Буржуйка і ми в Майамі.
У нас ще масло, сир і м’ясо мамонтів,
Все є, своє.
А ціни скачуть, то не біда,
“Приборкаємо монополіста!”

Чого тоді ми зверху,
Жовті вже, як лист осінній,
А знизу голубі, аж світимось наскрізь,
І теми більшої нема,
Вона так актуальна,
Що демократи, аж тремтять,
За ті жовто – голубі стегна.
Готові все віддати,
Бо це найголовніша,
Міжнародна тема.

Ми, ваші депутати,
Як тільки виберете нас,
Народ свій так піднімемо,
До тої гондураської вежі,
А 43 чи 40, не біда,
Залишиться якась людина молода.
Вона і буде працювати.
Народ свій годувати,
І на цій ноті, себе ми будемо  висувати.
Всім казати, що тільки ми  і я, доб’ємося  благополуччя.

Ми патріоти, судимості уже знятті.
Роботу Вам дамо,
Народжуваність піднімемо,
Не можете, ми допоможемо.
Ще трішки продамо,
Країну нагодуємо і обігріємо.
І НАТО пустимо, хай нас оберігає.
Рейтинг нас з кінця вже підпирає.
О, Господи, Народе мій!
Як вибереш ти їх, то, що казали,
Все вмить позабували.

До корита позбігались,
Щоб ухватити більше та жирніше,
Грішми кишені набивати,
І тільки, тільки керувати.
- А що, вже вклади обіцяли ми віддати?
Та  ні.
То ви наївні чи прості?
До цього треба все підготувати,
Порахувати, плани написати.
І років через 10, 30 реалізувати.


Народе, розкрий  же  очі.
Прислухайся до свого серця.
Подумай, схаменися,
Кому віддати голос хочеш?
Бо ці, усі, об’єднанні орли, братки,
Із тої давньої ще висоти,
Кидаються на пагони свободи, доброти.
Клюють, зривають злобу,
І розірвати хочуть нас на захід та на схід.
Ми всі одні, єдине ціле,
Так станемо на захист У К Р А Ї Н И!