Про цнотливого бика

Бик в корови вим'я нюхав
й ніжно мукав їй у вухо:

-Минь, в окрузі усі люди
люблять Вас за пишні груди.

-Ой,- сказала Миня,- Бицю,
Ви ж не виссіть усю цицю.

Подивіться, он у лузі
вже пасуться Ваші друзі.

Вони хочуть на дурняк
скуштувати моні в смак.

Бик корову нюхав, нюхав..
Зирк... на вим'ї чорна муха!

Повзає:туди-назад,
їй лоскоче пишний зад.

Бик по мусі-хвостом, лясь!
-Молочка схотіла?-Зась!

-Ой,- сказала Миня,-Бицю,
не лякайте ж бо Ви кицю.

Що поробиш? Я така!
Не шкодую молока.

Всім даю,хто того хоче.
І спілкуюся охоче.

Ви ж у нас Бик-трудівник,
ще до того й керівник.

Подивіться, он у лузі,
де гуляють Ваші друзі,

сім корівок молодих,
попросіть підіть у них.

Подаруйте їм панчішки,
може дасть котрась , хоч трішки.

Бик корови вже не нюхав.
Заревів лиш їй на вухо:

-Минь, хай буде це між нами,
Всі ж вони - за бугаями!

В них з наперсток молока,
проте -кожній дай бика!

Тільки ти , голубко мила,
дарма байдики не била.

В лузі випасла травичку,
з'їла пашу всю і гичку.

Он як смачно воду п'єш,
жуйку гарно, як жуєш!

А як гляну в твої очі,
то не їм, не сплю до ночі.

Ось історія яка.
Минь, ну дай..., хоч молока.