Жартик вечірній, іронічно-гігієнічний.
…Я лінивий ховрах,
цього факту мені не змінити –
за такий довгий день
не зробив я всього, що хотів.
Тож в люстерко я мор…,
вибачаюсь, лице вже умите
розглядаю своє
і вивчаю крізь очі мотив,
що сидить в голові
(чи у грудях?), блокуючи сили,
і мені не дає
розгорнутися вшир і увись.
І тому відчуття,
наче я непришитий кобилі
хвіст, що сам по собі,
у вінок з пофігізмом сплелись.
І ті «лаври» сумні,
оповивши вінцем з жабуриння
нерозбещене глуздом,
але вимите з милом чоло,
є сигналом про те,
що живе у мені щось рослинне,
що корінням крізь ноги
дуже міцно у землю вросло.
І як завтрашній день
я не хочу пустити собаці
у те місце, де лапи
припасовано їй до хвоста,
мушу ліньки збороть
і зі скрипом, та стати до праці!
Бо піти у незнане –
недосягнута буде мета……
2012
Самокритика
© Copyright: Александр Зубрий, 2012
Свидетельство о публикации №112040310084
Свидетельство о публикации №112040310084
Рецензии