Помираю кожною клітиною свого буття.
Немає сенцу продовжувати гнити.
Просте існування - це не життя.
Починаю могилу собі рити.
Просиджую дні на одному місті.
Відмераю,як зірвана квітка.
Мої думки вже не зовсім чисті.
Мене охопила отруйна сітка.
Тепер я не та людина,що була раніш.
Година за годинною,хвилина за хвилиною
Проходять, наче під землею сидиш.
Зариваючи рану свою.
Рану від світу.
Рана
© Copyright: Ассия Кэплер, 2012
Свидетельство о публикации №112040100903
Свидетельство о публикации №112040100903
Рецензии