Небо теє мовби посивіло.
Люди всюди наче посумніли.
Холод так і лізе мі під куртку..
Одна іду та слухаю я Курта.
Земля ця плаче замість мене,
Давно я не здіймаю лемент..
Лиш мовчки ходжу в цьому місті,
З дощу визбирую намисто..
Сіро.Глухо.Лиш машини всюди.
Одна я.Та й пішки.Та й без зОнту.
Поховалися од суму й холоду ті люди.
А я вийшла - дощ пісні співа експромтом.
Хай йдуть до біса ті, хто прагне спокою.
Чи я не мерзну, а чи кров занадто тепла?
Ні!Така ж я.Лиш останнєй нотою
Служу у Реквіємі до такого от момента.
Реквием моменту. На украинском
© Copyright: Стецька Ни, 2012
Свидетельство о публикации №112040100470
Свидетельство о публикации №112040100470
Рецензии
Сподобалось, а особливо "Дощ пісні співа експромтом"! Молодець!
Русалка Лая 19.05.2012 17:48 • Заявить о нарушении
Русалка Лая 19.05.2012 17:48 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.