…Місто вдяглося у дощ, мовби чернець у сутану.
Чотки віконних вогнів архімандрит-хмарочос
Витяг з кишені, щоб в піст гнати спокусу сметанну
Сивих туманів весни, доки не прийде Христос.
Озера довгий язик злизує краплі із неба,
Мовчки холодна вода сіру вбирає журбу.
Вітер рахує дерев чорні оголені ребра,
Прілого листя збира, наче на страту, юрбу.
Ніч зачиняє мене у сірниковій коробці
Змовклого саду, де міст – келпі з шотландських казок.
Він мене манить зійти – сісти в сідло, щоб хоробрість
В долю вписали мою рунами мойри зірок…
2012
Почуття дощового вечора
© Copyright: Александр Зубрий, 2012
Свидетельство о публикации №112033111138
Свидетельство о публикации №112033111138
Рецензии